Зупинимо туберкульоз в Україні


Туберкульоз супроводжує людство з доісторичних часів. Він був однією з самих поширених і небезпечних хвороб. Звісно – невиліковною. Тільки з появою стрептоміцину у 1943 році туберкульоз перестав бути фатальною хворобою. З 1995 року в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу. За останні роки поширеність недуги зменшилась. Та все ж в середньому в Україні щомісячно реєструють близько 2 тисяч випадків. Кожного року вмирають 4 тисячі людей. А це – 11 кожного дня! Загалом у лютому 2020 року лікувалось 18647 людей. 
   Туберкульоз — це соціально-небезпечне інфекційне захворювання, що передається від хворої людини повітряно-крапельним та іншими шляхами, викликається мікобактеріями туберкульозу, спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих, а також приводить до негативних соціально-економічних наслідків і при недотриманні стандартів щодо виявлення та лікування — до передчасної смерті.
   Активний туберкульоз розвивається лише у 10 % людей, в організм яких попала мікобактерія туберкульозу. В інших випадках імунна система контролює розмноження мікобактерії. При первинному інфікуванні перш за все захворювання розвивається в осіб зі слабкою імунною системою. Також це люди, які живуть у несприятливих побутових умовах та перебувають у стані хронічного стресу. Окрім соціальних існують ще й медичні групи ризику: особи, які хворіють на недуги, котрі спричиняють імуносупресію (ВІЛ-інфіковані, хворі на цукровий діабет), чи приймають деякі препарати, зокрема гормональні, які негативно впливають на стан імунітету. Сімейний лікар в першу чергу має знати пацієнтів з вразливих груп. Щодо медпрацівників, то вони дійсно наражаються на більший ризик підхопити інфекцію, аніж пересічні громадяни. Однак важливо пам’ятати: туберкульоз — не настільки контагіозне захворювання, як наприклад, грип, тому контакт із хворим не означає, що людина обов’язково занедужає. Також існує певна генетична схильність до недуги.
    В Україні з 1995 року зареєстрована епідемія туберкульозу. Вона, як і серед населення нашої громади містить три складові:
  • типовий туберкульоз, що чутливий до антибіотиків та непогано піддається лікуванню;
  • хіміорезистентний туберкульоз, тобто стійкий до протитуберкульозних препаратів;
  • епідемія туберкульозу у поєднанні з ВІЛ-інфекцією.
 Ці три варіанти захворювання досить різняться за клінікою, перебігом, підходами до лікування та термінами хіміотерапії. Україна має один із найвищих рівнів захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз у світі та посідає третє місце за абсолютною кількістю зареєстрованих випадків туберкульозу із розширеною резистентністю. Раніше ефективне лікування таким хворим було недоступне. З минулого року хворі отримали доступ до нових високоефективних і відповідно високовартісних препаратів наданих Глобальним лікарським фондом (Global Drug Facility). Вартість лікування у деяких випадках може сягати 5 тис. грн на день. На початок 2020 року серед населення громади не залишилося жодного зареєстрованого паліативного хворого, тобто, хворого з невиліковною формою резистентного туберкульозу. Всім призначено лікування сучасними препаратами. Єдиною умовою надання безкоштовного лікування є безпосередній контроль за прийомом дози з боку медичного працівника під час особистої зустрічі або за допомогою технічних засобів (наприклад - телефон) і програм (наприклад – Viber). Для проведення контрольованого лікування створено DOT кабінет (Directly Observed Treatment), що означає «суворе контрольоване лікування». На жаль ми не можемо сказати, що на сьогодні проводимо, лікування туберкульозу згідно з міжнародними стандартами, оскільки трапляються випадки, коли хворі свідомо відмовляються від лікування. Вони наражають оточуючих на небезпеку захворіти на тяжку недугу, а дієвих засобів примусити його лікуватися немає.
   Діагностика на рівні лікарні провадиться шляхом дослідження мазка мокротиння, проведенням флюорографічних обстежень, проведенням шкірної реакції Манту. Одразу зауважу, що в світі такими методами не користуються. Отже, дослідження мокротиння дійшло до нас практично у незмінному вигляді з 1882 року. Дозволяє орієнтовно оцінити масивність бактеріовиділення. Діагностична цінність низька. На зміну прийшли молекулярно-генетичні методи. Методика швидка, точна, високовартісна. За направленням лікаря будь-якого фаху обстеження проводиться у лікарні міста Бориспіль безкоштовно. За рахунок застосування у лабораторній практиці молекулярно-генетичних методів скорочуються терміни виявлення збудника, видової ідентифікації мікобактерій, визначення медикаментозної чутливості.
   Реакція Манту проводиться з 1908 року. Є неточною та малопридатною для діагностики туберкульозу. Зараз запроваджена нова методика – квантифероновий тест. Має діагностичну цінність особливо у випадку латентної інфекції. Широкому загалу поки недоступний, вартість може сягати 2 тис.грн. Переважно проводиться у приватних медичних закладах.
Щодо флюорографії, то її масове проведення себе не виправдовує: показник виявлення хворих на туберкульоз мізерним. Однак цей метод діагностики не відміняється, його використовуватимуть, але раціональніше — для щорічних скринінгових обстежень пацієнтів із груп ризику (наприклад ВІЛ інфікованих у яких захворюваність у 30 разів вища) та за результатами анкетного опитування сімейним лікарем.
   Нинішня медична реформа проголошує пріоритетність профілактики та раннього виявлення туберкульозу, особлива роль відводиться лікарю первинної ланки. Першим фільтром діагностики мало стати анкетування, яке на жаль не було сприйняте сімейними лікарями, система так і не запрацювала. Також скринінгу потребують контактні особи, однак після знищення санепідслужби із цим виникла серйозна проблема. Функції СЕС переформатовані й делеговані іншим інстанціям, проведення епідрозслідування, заключної дезінфекції, обстеження контактних осіб звелось нанівець. Питання дуже складне, потребує значно більшого фінансування, аніж було раніше.
Симптоми туберкульозу добре відомі: кашель, що триває понад 2-3 тижні, рясне потовиділення вночі, слабкість, безпричинна втрата ваги, тривале підвищення температури тіла до 37 і більше градусів без видимої на те причини, зрідка може бути кровохаркання, біль у грудній клітці, задишка.
   Тому, за наявності хоча б декількох із перерахованих симптомів, Ви маєте звернутися до сімейного лікаря за місцем проживання для обстеження на туберкульоз.
    

Лікар-фтизіатр М.Німенко